Корекційна робота

          Корекційно-відновлювальна з дітьми, які мають  розлади          аутистичного спектру (РАС)

                                                    (із досвіду роботи педагога)

                                                Дитина, розвиток якої ускладнений

                                  дефектом, не просто менше розвинена, ніж                                      її нормальні однолітки, а інакше розвинута.

                                             В. Л. Виготський   

      Саме ця теза Л. С. Виготського стала для мене, вчителя-дефектолога, візитівкою, коли 7 років тому до 1 класу нашої школи прийшли шестеро діточок (5 хлопчиків +1 дівчинка) 7-річного віку з розладами спектру аутизму, причому в різних його проявах і формах.

      З перших днів навчання маленьких першокласників почалася кропітка робота. Перш за все ретельно вчитувалась у науково-методичні праці світових і вітчизняних науковців  В. М. Бехтерєва, В. В. Лебединського, О. С. Бєлкіна, Д. І. Шульженко, В. М. Рахманова, А. М. Хворової та ін., вивчала психологічні особливості дітей із синдромами Каннера, Аспергера, Ретта.

       Першим і нагальним завданням корекційно-розвиткової роботи було адаптувати першокласників до умов шкільного середовища, класного колективу, створивши, по мірі можливості, комфортні умови та, зрештою, потрібно було зробити все для того, щоб діти довірились нам, учасникам освітнього процесу, на той час незнайомим людям.

       Цей пропедевтичний період проходив хаотично, повільно, малопомітно. Адже школярики уникали візуального контакту з очима дорослого чи іншої дитини, часто спостерігалися періодичні агресивні спалахи, діти не прагнули до тактильного контакту з іншими людьми, цуралися своїх однолітків, трималися з ними на відстані, виявляли байдужість до будь-яких процесів, які відбувалися в школі. Для розвитку комунікативно-мовленнєвих функцій залучила елементи програм: 

 -  TEACCH (альтернативні мовленню способи комунікації: реальні об'єкти, фото, картинки, символи, жести тощо); 

 -  PECS (комунікативна система обміну картинками, піктограмами); 

 -  Makaton (жестово-символьна система комунікації: жести, символи подаються синхронно з мовленням дорослого); 

 -  ABA (метод терапії, що дозволяє за допомогою мовленнєво-комунікативних вправ виробити в дитини бажання навчатися і допомагає зрозуміти їй, що навчання можливе).

      Для успішного засвоєння навчального матеріалу використовую різноманітні інноваційні методи, прийоми та форми роботи, які яскравіше відкривають пізнавальні можливості кожного школяра. Це дидактичні матеріали за методикою М. Монтессорі (бруски, штанги, крупи, манекени для шнурування тощо), які розвивають дрібну моторику, пам’ять, увагу, готують руку до письма; різноманітні набори предметних та сюжетних карток для розвитку мовлення, набори таблиць і схем для удосконалення навички читання за методикою М. Зайцева. Для розвитку зв’язного мовлення, різних видів пам’яті, збагачення словника  використовую схеми-моделі за методикою Т. Ткаченко, які навчають школярів складати описові розповіді на теми: «Овочі», «Фрукти», «Рослини», «Тварини», «Пори року» та ін., розвивають комунікативно мовленнєві функції.  

     Ефективно стимулює  зменшення стереотипних дій   балансувальна дошка Більгоу, завдяки якій діти, не сприймаючи власного тіла, намагаються втримати не лише рівновагу; у них формується впевненість у своїх силах, виробляється відчуття зосередженості, уваги, самостійності, спритності, зібраності.

    Спостерігаючи за поведінкою кожної дитини, вивчаючи її особливості психофізичного стану,  удосконалюючи пізнавальні, соціально-побутові навички, співпрацюючи з батьками, вихователем ГПД, досвідченими фахівцями школи, на основі методики А. М. Хворової створено психолого-педагогічну діагностичну таблицю аналізу поведінки в корекції аутизму. Поступово досягаю позитивного результату в розвитку  комунікативно-мовленнєвих функцій, зниженні рівня ехолалії, агресії, аутоагресії, стереотипних дій.     

     Для забезпечення оптимального рівня пізнавальних можливостей кожної дитини з РАС, керуючись методичними рекомендаціями науковців, створила модель психолого-педагогічних умов. Це:

1) врахування індивідуальних особливостей характеру сімейного виховання, орієнтації близьких людей на позитивний розвиток дитини з РАС;

2) розуміння всіма учасниками навчально-корекційного та виховного процесу можливості дії негативних факторів їхнього особистого впливу на світосприйняття, виникнення страхів, фобій, агресії та самоагресії дитини;

3) підтримка та розвиток індивідуальної діяльності школяра з метою уникнення афективних проявів, забезпечення спільної ефективної взаємодії з дорослими та однолітками;

4) вербалізація всіх практичних дій дитини, процесів її життєдіяльності та заохочення до співпраці з іншими дітьми (дорослими); 

5) упередження можливих тривог, страхів, неадекватних реакцій на незнайому ситуацію або незрозумілу для дитини поведінку інших дітей (дорослих);

6) стимулювання мовленнєвих, інтелектуальних тенденцій розвитку школяра;

7) розуміння людьми, які оточують дитину, її внутрішнього стану, що завжди відображається на діях, поведінці, спілкуванні самої дитини. 

       Наразі всі школярі класу  "бачать" і "чують" учителів, частково можуть наслідувати їх дії, майже завжди виконують вказівки педагогів, намагаються звуконаслідувати й заучувати швидкомовки, уривки віршів, двоє дітей читають бігло, частково розуміючи зміст прочитаного, інші поскладово читають, пишуть на слух речення з 2-3 слів, списують непоширені речення з друкованої основи, знають лічбу чисел у межах 100, частково виконують обчислювальні операції, з допомогою учителя намагаються розв’язувати прості та складені задачі.  Усі, без винятку, люблять малювати, ліпити з пластиліну, тіста фігури тварин, а іноді створюють сюжети, залюбки складають пазли, вишивають на тканині простими стібками,  позитивно сприймають спокійну музику, з неприхованою цікавістю переглядають та наслідують дії героїв із мультфільмів при перегляді розвиткових ігор і вправ на екрані телевізора.   

    Отже, працюючи багато років із дітьми з РАС, спостерігаючи за розвитком їх пізнавальних можливостей, навчаючи, розвиваючи, виховуючи їх, не можу залишити без уваги цитату з науково-методичної книги Д. І. Шульженко «Аутизм – не вирок»: «Для аутистів важливе розуміння звичайних людей. Тільки тоді вони відкриються і, можливо, стануть геніальними режисерами, художниками, програмістами, інженерами». 

                       Соціалізація дітей з аутизмом

Соціалізація дітей з аутизмом - це багатогранний процес засвоєння досвіду суспільного життя. Соціалізація включає в себе основні норми людських відносин, соціальних норм поведінки, різновидів діяльності, форм спілкування. Основними джерелами соціалізації є сім'я, освітні установи, формальні та неформальні громадські об'єднання, різні соціальні інститути.

З огляду на різноманітність аутистичних розладів у дітей та їх проявів необхідний комплексний підхід до процесу соціалізації, соціальної адаптації дітей даної категорії. Виняткову важливість набуває створення оптимальних умов для успішного розвитку дитини, її виховання, навчання, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство.

На сучасному етапі дуже гостро стоїть проблема формування системи безперервного процесу взаємодії і взаємовпливу соціальних інститутів, спрямованих на соціалізацію, соціальну адаптацію та забезпечення розвитку потенційних здібностей дітей, які страждають на аутизм. Інтеграція інститутів соціальної роботи, охорони здоров'я та освіти повинна бути спрямована на формування нормальної життєдіяльності дітей з аутизмом та їх сімей, оптимізацію і задоволення їх потреб.

Протягом багатьох десятиліть у нашій країні дітям із порушеннями в психофізичному розвитку пропонувалося перебування в спеціалізованих установах. Такий підхід у даний час піддається серйозній критиці світової спільноти. У світовій практиці соціальним показником якості життя осіб з обмеженими психічними і фізичними можливостями є комплекс факторів, що не залежать від психофізичних особливостей дитини. До таких факторів належать:

• здоров'я (знання правил здорового способу життя та їх реалізація);

• матеріальний добробут;

• освіту та професійне навчання (практична готовність до побутової та виробничої праці);

• комунікативність, вміння підтримувати відносини з оточуючими й близькими людьми (вміння підтримувати родинні стосунки, самостійність контактів);

• соціальна безпека (знання і виконання норм безпеки в громадських місцях, у власній оселі, в екстремальних ситуаціях);

• безпосередню участь у суспільному житті, визначення свого місця в суспільстві (усвідомлення власної соціальної ролі та готовність її виконувати у взаємодії з різними групами людей);

• моральні підвалини, соціальна значимість (розуміння власних відчуттів, почуттів, емоцій інших людей, вміння контролювати свої емоції й адекватно виражати їх вербальними та невербальними способами).

Створення в соціумі умов для розкриття потенційних можливостей дитини з проблемами в розвитку є важливим соціальним завданням нашого суспільства.

Розвиток ігрових і соціальних навичок повинно бути ключовим компонентом освітньої програми для дитини з аутизмом. Володіння цими навичками не тільки покращує загальну якість життя і здатність до підтримки відносин у дитини, але також підвищує її здатність вчитися в інших людей. Однак для того, щоб навчитися цим навичкам, багатьом дітям з аутизмом потрібні прямі й систематичні інструкції.

Соціальні ігри, організовані фахівцями, можуть поліпшити її навички спілкування з однолітками і дружби з іншими дітьми. Для того, щоб ігри стали ефективним і приємним соціальним заходом для дитини з аутизмом, у неї спочатку повинні бути сформовані обов'язкові навички.  

Якщо у дитини з аутизмом поки немає цих навичок і вона ще не готова до ігор із ровесником, необхідно почати роботу з формування цим навичкам у спілкуванні з дорослими людьми.

При організації ігрової діяльності дітей з аутизмом, необхідно застосовувати такі методи, як системи мотивації, стратегічні заохочення і систематичне зменшення підказок.

Для підвищення мотивації у дітей з аутизмом під час ігор необхідно використовувати іграшки та заняття, які найбільше приємні для дитини та її друга. Мотивація - це обов'язкова умова для того, щоб діти були захоплені тим, що відбувається, а також для максималізації навчання дітей.

Не менш важливо визначити конкретні навички, які повинні бути сформовані в процесі гри. Такі навички можуть включати вітання друзів, ініціацію ігор і задавання питань іншій дитині. Наприклад, на початку гри зосередитися на тому, щоб дитина самостійно говорила: «Привіт» і «Пока» своєму другові та гралась із ним в м'яч. Як і у випадку з іншими навичками, спочатку треба відпрацьовувати ці ігрові та соціальні навички з дитиною з аутизмом окремо, перш ніж переносити їх у природну ситуацію з ровесником. Можливо спочатку дитині з аутизмом буде потрібно багато підказок, але поступово необхідно зменшувати підказки в міру розвитку навичок дитини, а також організувати практику цих навичок у різних місцях, із різними людьми й під час різних занять. Як тільки дитина з аутизмом почне вітатися з другом незалежно і з легкістю, необхідно сфокусуватись на тому, щоб навчити її більш складним ігровим навичкам, наприклад, постановкою питання або коментування під час спілкування з ровесником.

Більшість дітей з аутизмом мають поведінкові проблеми, тому необхідно використовувати «профілактичні» стратегії, такі як обмеження гри за часом, застосування візуальної підтримки (наприклад, дошки з картками для вибору занять), мінімізація занять, які можуть стати джерелом переживань для дитини. Послідовність у заохоченні потрібної поведінки необхідна, щоб зменшити проблемну поведінку та допомогти дитині успішно спілкуватися з ровесниками.

Як розмовляти з дитиною, яка має РСА                                             

      Діти з розладами спектру аутизму унікальні й бачать світ не так, як інші люди. Їх відмінності яскраво виражені в контексті навичок спілкування. Вони розкриваються лише тоді,  коли приймають ситуацію і впускають супроводжуючого дорослого у свій особистий простір. Діти даної категорії користуються власною мовою й оперують системою, яка працює на них. Важливо вивчити мову дитини з аутизмом, щоб правильно вести себе у спілкуванні з нею.

1.      ГОВОРІТЬ ПРО ТЕ, ЩО ДИТИНІ ЦІКАВО.

Дізнавшись, чим цікавиться дитина, вам буде набагато простіше побудувати вашу бесіду. Під час обговорення зручної теми дитина може розкритися. Для легкості спілкування необхідно знайти правильну «довжину хвилі», на якій їй зручно спілкуватися. Наприклад, дитина любить розглядати малюнки тварин, і ця тема стане чудовим початком для бесіди.

2.      РОБІТЬ КОРЕКЦІЮ РЕЧЕНЬ У РОЗМОВІ.

Оскільки дитині з аутизмом складно усвідомлювати усне мовлення, потрібно розмовляти з нею короткими реченнями. Цим ви дасте можливість більш ефективно сприймати інформацію. Багато зусиль залежить від самої дитини, адже дехто з них може цілком усвідомлювати поширені речення, інші – ледве розуміють усне мовлення. В такому випадку доречно спілкуватися за допомогою письмових повідомлень на кшталт піктограм, картинок (PECS). Наприклад, піктограма «Будемо їсти», де дитина може ствердно показати відповідну піктограму (картинку),  в протилежному випадку проігнорувати її або відповісти усно завдяки зоровій комунікації.

3.      МАЛЮЙТЕ.

Діти з аутизмом мають розвинене образне мислення та добре сприймають малюнки. Малюйте схеми, інструкції або прості зображення, щоб доносити до дитини свої ідеї. Так вона зможе точніше зрозуміти, що ви намагаєтеся їй донести, адже більшість із них краще реагують на візуальну комунікацію.  Спробуйте візуалізувати режим дня дитини. Якщо дитина вчиться читати, додавайте по слову-малюнку.

4.      ДАВАЙТЕ ЧАС НА УСВІДОМЛЕННЯ.

Може знадобитися більше пауз, ніж зазвичай. Дитині необхідно збільшити час для сприймання почутого. Запасіться терпінням і не квапте її; дайте час їй подумати та підготувати відповідь. Якщо дитина не відповіла на запитання, не поспішайте ставити наступне.

5.      ДОТРИМУЙТЕСЯ МОВНОЇ СТАЛОСТІ.

Усім відомо, що в мові існують різні варіанти побудови фраз. Для однієї вираження думки можуть використовуватися різні слова. Дитина з аутизмом не вловлює таких відмінностей, тому говоріть із нею однаковими фразами, щоб не вводити її в оману. Системність і постійність дуже важливі.

6.      ВИЯВЛЯЙТЕ ЧУЙНІСТЬ І НЕ СПРИЙМАЙТЕ МОВЧАННЯ ЯК ОСОБИСТЕ СТАВЛЕННЯ.

Поважайте межі чуйності та давайте дитині зрозуміти, що ви завжди їй раді.

7.      ПОЧИНАЙТЕ РОЗМОВУ ІЗ ТВЕРДЖЕННЯ.

Дитині з аутизмом не завжди легко відповідати на запитання на кшталт «Як справи?», яких вона може навіть злякатися. Перетворення думок у речення для неї може вимагати часу, тому починайте розмову без подібного тиску, щоб не ставити її в незручне становище. Просто прокоментуйте що-небудь і дочекайтеся відповіді. Знову ж, говоріть і запитуйте дитину про те, що їй  цікаво.

8.     НАДІЛЯЙТЕ БІЛЬШЕ УВАГИ.

Досить часто дитина хоче привернути до себе увагу, але може відчувати внутрішню боротьбу. Не забувайте про це. Робіть спроби, навіть якщо дитина не реагує на ваше звертання. Для неї це дуже важливо!                                   

9.     ПІБИРАЙТЕ ВЛУЧНИЙ ЧАС ДЛЯ РОЗМОВИ.

Намагайтеся розмовляти, коли дитина спокійна. У моменти розслабленості вона більш сприйнятлива до сприймання інформації. Тож важливі навколишні умови, де не повинно відбуватися багато всього одночасно, так як зайва кількість вхідних сигналів може «скувати» дитину.

10.   ГОВОРІТЬ ПО СУТІ.

Діти з аутизмом можуть не сприймати метафори. Їм складно зрозуміти сарказм, ідіоми, жарти. Говоріть максимально прямо і по суті, щоби їм було простіше вас зрозуміти.

  

                                                            ***

       Отже, щоб досягти бажаних результатів у розвитку комунікаційно-мовленнєвих функцій, необхідно дотримуватися певних правил:

·       створюйте спокійну атмосферу, адже міміка та пантоміміка (жести)

відіграють важливу роль в установленні контактів;

·       намагайтеся налагодити доброзичливий партнерський контакт;

·       коректно ввійдіть у внутрішній світ дитини;

·       формуйте досвід стосунків у соціумі, навички адаптації до соціального середовища;

·       формуйте мовленнєві навички в поєднанні з практичними та розумовими здібностями;

·       використовуйте комунікативні картки з символами, малюнками, що дозволяють висловлювати бажання, думки невербальним способом мовлення (TEACCH, PECS, Makaton тощо).